Профілактика і раннє виявлення захворювання цукровий діабет.
Медична громадськість багатьох країн світу занепокоєна швидким зростанням захворюваності на цукровий діабет за останні десятиріччя.За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, а також багатьох дослідників, поширеність цукрового діабету серед населення збільшилася за останні 10— 15 років більше ніж удвічі. Так, якщо в 60-х р. на земній кулі налічувалося 1—2% таких хворих серед усього населення, то за останні роки у різних країнах світу серед різних груп населення згадана цифра коливається в межах 0,83 — 4% і більше. На міжнародному симпозіумі з питань цукрового діабету, який відбувся в Софії, повідомлялося, що в країнах Західної і Центральної Європи, а також у Північній Америці на діабет хворіє 2—5% міського і 1,5—2% сільського населення. У деяких групах населення, здебільшого серед літніх людей, виявляється до 12—14% хворих. Багато хворіє на діабет також молодих людей, у тому числі дітей і підлітків.
Чимало пацієнтів з тих, у кого недуга має прихований перебіг, звертаються до лікаря з великим запізненням, коли вже виявляються виразні клінічні ознаки захворювання, а нерідко й симптоми наявних ускладнень діабетичного процесу.
Отже, хворі, які одержують медичну допомогу,— лише якась частина усіх хворих на діабет. Обстеження населення в багатьох країнах показали, що співвідношення зареєстрованих раніше і нововиявлених хворих на діабет коливається від 1:1 до 1:3, 1:5 і більше.
Показники поширеності цукрового діабету в нашій країні, в тому числі і в УРСР, майже такі самі, як і в інших розвинених країнах світу. При масових обстеженнях дорослого населення, проведених в останні роки в різних республіках і областях СРСР, виявлено від 2 до 6% хворих на діабет серед міського і 1,3—1,7% серед сільського населення.
Поширеність, хронічний перебіг цукрового діабету, велика кількість ускладнень, насамперед з боку серцево-судинної системи - все це становить серйозну небезпеку для здоров'я людей. Отже, профілактика і лікування цієї недуги — одна з актуальних проблем медичної науки і охорони здоров'я. У нашій країні над нею працюють науково-дослідні інститути ендокринології, спеціалізовані лабораторії при інститутах іншого профілю і кафедрах медичних інститутів, широка мережа спеціалізованих ендокринологічних диспансерів і кабінетів при поліклініках, в яких здійснюється широкий комплекс заходів профілактики і лікування цукрового діабету і його ускладнень. На Україні актуальні питання діабетології успішно розробляються в найстарішому в СНГ Харківському науково-дослідному інституті ендокринології та хімії гормонів і в Київському науково-дослідному інституті ендокринології та обміну речовин.
Цукровий діабет — хронічне захворювання, у розвитку якого спостерігається кілька фаз, в тому числі прихована, яка не має виразних симптомів, і діагноз ставлять лише на підставі лабораторних досліджень. Раннє виявлення початкових форм хвороби, вчасно розпочате лікування, організація режиму харчування, праці й відпочинку надовго можуть затримати розвиток вираженого діабету і його ускладнень.
У нашій країні з цією метою проводяться масові обстеження організованих і окремих груп населення, робітників та службовців промислових підприємств, вагітних жінок, родичів хворих на діабет, осіб з надмірною масою тіла та ін. Широко використовують глюкотест, тобто визначення наявності цукру в сечі за допомогою спеціального діагностичного паперу. Тест дуже простий, його виконують не лише в медичному закладі, й у домашніх умовах. Перед дослідженням треба добре поїсти (їжа має бути багатою на вуглеводи — білий хліб, картопля, крупи, цукор), обов'язково випити солодкого чаю, кави або компоту з 50 г цукру (4—5 ложечок), через 1,5—2 години після їди зібрати сечу в чисту посудину і вмочити в неї забарвлений у жовтий колір кінчик діагностичного папірця. Якщо злегка підсушений на повітрі реактивний папірець (але не на сонці і не над вогнем) змінить жовте забарвлення на зелене, лікар призначає перевірити вміст цукру в крові іншими методами.
Регулярні щорічні обстеження допомагають запобігти розвитку діабету і його ускладнень. У цьому поряд з широкими державними заходами велику роль відіграє свідоме, дбайливе ставлення кожного громадянина до свого здоров'я.