Лікування цукрового діабету інсуліном.

Важко переоцінити величезне значення відкриття інсуліну і впровадження його в лікувальну практику. Ще 100 років тому, тобто, як кажуть, у «доінсулінову еру», з 1000 хворих на цукровий діабет вдавалося вивести з коматозного стану і врятувати життя лише одиницям. Тепер же при правильному лікуванні інсуліном до діабетичної коми взагалі не повинно доходити. Вчасне застосування препарату у випадках коматозного стану ліквідує це загрозливе ускладнення.

Інсулін показаний при тяжкій формі цукрового діабету, а також деяким хворим з середньою тяжкістю.
Застосування інсуліну обов'язкове при лікуванні дітей і дорослих віком до 35—40 років, за незначними винятками. Лікування сульфамідами і бігуанідами дітей та осіб молодого віку, як правило, не досить ефективне.

Питання про призначення інсуліну в кожному випадку вирішує лікар. Помиляються ті хворі, котрі вважають, що лікування інсуліном на початку захворювання позбавляє можливості згодом вживати інші цукрознижувальні засоби. Навпаки, завдяки вчасному і правильному застосуванню інсуліну вдається швидко знизити рівень цукру в крові та сечі, відновити працездатність людини і перевести на лікування цукрознижувальними таблетками. Отже, форма і характер перебігу діабету, особливості організму хворого, а не «звикання» до інсуліну диктують необхідність його використання.

Показанням до введення інсуліну при легших формах недуги є прекоматозний стан і діабетична кома, які раптово настали з якихось причин. До інсуліну вдаються тимчасово при оперативних втручаннях, супровідних тяжких захворюваннях печінки і нирок, при вагітності, а також у тих випадках, коли лікування дієтою і протидіабетичними таблетками стає неефективним, незважаючи на збільшення доз.

Починати лікування інсуліном найкраще в стаціонарі. Тут під щоденним контролем лабораторних досліджень крові та сечі (аналізи крові на цукор натще і протягом дня, кількість виділеного цукру з добовим об'ємом сечі) легше підібрати потрібну дозу інсуліну.
Інсулін звичайно починають вводити з невеликих доз, які поступово під контролем аналізів підвищують. При визначенні дози особливе значення мають фракційні дослідження крові та сечі на цукор протягом дня. У випадках тяжчих початкових проявів діабету або його декомпенсації, що супроводяться виділенням великих кількостей цукру з сечею, високим рівнем цукру в крові і наявністю ацетону в сечі, можна зразу починати лікування з високих, швидко збільшуваних доз інсуліну.

Критерії правильного дозування інсуліну такі: цукру немає в добовій сечі або в окремих випадках його вміст зменшується до 10—20 г; нормальний чи трохи підвищений рівень цукру в крові натще (до 150— 160 мг%, при коливаннях протягом доби, що не перевищують 180 мг%). Стан хворого протягом доби при нормальному дієтичному режимі і достатній дозі інсуліну повинен бути задовільним, без гіпоглікемічних явищ. Часто після припинення прогресування недуги початкову високу дозу інсуліну значно зменшують.
В амбулаторних умовах хворі, які мають довгорічний досвід лікування, за вказівкою лікаря у разі потреби можуть поступово змінювати (знижувати чі підвищувати) раніше визначену їм дозу на 4—6 одиниць. Різка зміна дози (на 20 одиниць і більше) може призвести до гіпоглікемії або декомпенсації. Абсолютно неприпустимо самостійно, без відома лікаря і контролю аналізів переривати лікування інсуліном.

На інший вид лікування — таблетками, дієтою, травами — переходять поступово за вказівками лікаря, під контролем аналізів.
Крім звичайного інсуліну, який починає діяти через ЗО—60 хвилин після введення, досягає максимуму через 2—3 години і припиняє свою дію через 5—7 годин, є ряд препаратів подовженої дії які діють від 6 до 30 годин і дають можливість у декого з хворих обмежуватися однією ін'єкцією на добу. Іноді комбінують ці види інсуліну зі звичайним, але не в одному шприці, бо в таких випадках звичайний інсулін, як правило, змінює період своєї дії. Перед введенням інсуліну його підігрівають до кімнатної температури.

Лікування інсуліном обов'язково поєднують з дієтою, яка може бути розширена лікарем за рахунок таких продуктів, як хліб, картопля, каші. Проте з харчування, як і для всіх хворих на цукровий діабет, вилучають легкозасвоювані вуглеводи — солодощі, здобні борошняні вироби, виноград, дині, солодкі груші, манні крупи, макарони, рис. Солодощі доводиться вживати лише в стані гіпоглікемії, але при правильному дієтичному режимі та ретельно визначеній дозі інсуліну вона не повинна наставати.
Харчування хворого, який одержує інсулін, має бути повноцінним, регулярним, достатнім за калорійністю залежно від маси тіла і професії.

Продукти, багаті на вуглеводи (хліб, каші, картопля), слід вживати через 15—ЗО хвилин після введення інсуліну. Через 3—4 години після ін'єкції пацієнтові потрібен другий сніданок (бутерброд, яблуко), щоб різко не знизився цукор у крові і не настала гіпоглікемія. Бажано, щоб хворі вживали їжу не менше 4 разів на день. При лікуванні інсуліно препаратами подовженої дії необхідно обов'язково за 1—2 години до сну з'їсти трохи кисломолочного сиру і випити склянку кефіру з хлібом.

Правильне лікування інсуліном забезпечує добре самопочуття, працездатність, перебіг недуги без ускладнень.