Основні ознаки і симптоми цукрового діабету у дітей.

Цукровий діабет у дітей має свої особливості, зумовлені характером обміну речовин у дитячому віці та включенням у різні періоди життя дитини дії гормональних речовин. Останні можуть не лише відігравати роль у виникненні цукрового діабету, а й істотно впливати на перебіг захворювання.

Гормон росту, наприклад, крім прямого впливу на ріст дитини в довжину за певних умов викликає посилене вироблення панкреатотропного гормону, внаслідок чого посилюється секреція глюкагону і порушується рівновага глюкагон — інсулін, що призводить до виникнення цукрового діабету.

Статеві гормони змінюють гормональний баланс, внаслідок чого створюються передумови для виникнення цього захворювання. Незважаючи на різні причини виникнення цукрового діабету, є деякі спільні ранні ознаки його у дітей, які дуже важливо знати, щоб своєчасно вжити відповідних заходів. Це треба робити якомога швидше, бо цукровий діабет в дитячому віці розвивається гостро, протікає важко і з самого початку можливі тяжкі ситуації, що загрожують життю. У разі уважного ставлення батьків до стану здоров'я дитини, систематичних консультацій з лікарем цукровий діабет розпізнають на перших стадіях.

Найранішнй етап — предіабет, при якому ознак захворювання ще немає, але є вже деякі порушення обміну речовин, зокрема вуглеводного. На цю думку наводить наявність ожиріння у матері під час вагітності, посилене утворення молока у період годування груддю, більша маса новонародженого (понад 4500 г), особливо первістка.

У дітей старшого віку можна відзначити невідповідність маси і зросту: вони нерідко високі й худі. Іноді у дітей з предіабетом спостерігаються ознаки швидкого зниження рівня цукру в крові, так звані гіпоглікемічні стани. Вони виявляються в раптовому відчутті голоду, тремтінні рук, запамороченні, іноді з втратою притомності. Часто діти в цей період схильні до запальних захворювань (застудних, гноячкових та ін.).

Певні зовнішні чи внутрішні чинники, серед яких доречно згадати інфекційні захворювання, що виснажують інсулярний апарат підшлункової залози, психічні та фізичні травми, що міняють гормональну рівновагу, порушення дієти (зловживання жирами та вуглеводами, що швидко засвоюються), стимулюють перехід предіабету в цукровий діабет.

Найпершим частим симптомом захворювання є слабість. Малята стають менш рухливими, не захоплюються галасливими іграми, швидко втомлюються. Старші діти скаржаться на труднощі в навчанні, втомлюваність під кінець дня чи при фізичному навантаженні. Помітно змінюється поведінка дитини — вона стає роздратованою, плаксивою, іноді навіть агресивною.

Звертає на себе увагу сухість шкіри та слизових оболонок, опрілості в ділянці статевих органів, поява «рум'янців» на щоках, чолі. У деяких хворих відзначається свербіж шкіри, різні висипання, фурункули та ін. Якщс в цей період не розпізнати цукровий діабет і не почати його лікування, відбуваються глибші порушення обміну речовин в організмі дитини і виявляються справжні ознаки цукрового діабету.

Одна з них — посилення сечовиділення (поліурія). Виявити її нелегко, але мати, знаючи певний ритм життя дитини, може це зробити. Раннім сигналом може бути нічне нетримання сечі, виявивши яке, мати може й не звернутися до лікаря відразу. їй не хочеться думати про захворювання, вона вважає це випадковістю і намагається сама все поладнати. Матері здається, що нічне нетримання сечі виникає через те, що дитина ввечері вживає багато рідини. Отже, досить не давати дитині пити перед сном — і все розв'яжеться. Однак цей захід не допомагає, і розгублена мати звертається нарешті до лікаря. У всіх подібних випадках досліджують, як правило, сечу на наявність у ній цукру і нерідко виявляють цукровий діабет. Але бувають випадки, коли мати через свою завантаженість, меншу спостережливість чи з інших причин не помічає почастішання у дитини сечовипускання.

Другий симптом цукрового діабету — посилена спрага. Доросла людина відразу відзначає, що стала більше пити, але дитина, як і її мати, може не звернути на це уваги. Спостережливі дорослі члени сім'ї, часом учителі чи вихователі дитячих установ можуть помітити згадані ознаки, хоча в умовах сучасних квартир (вода в крані, туалет у квартирі), при перебуванні дітей у дитячих установах та школах це не завжди вдається. Таким чином найперші, найраніші ознаки цукрового діабету залишаються поза увагою, не викликають тривоги батьків, а захворювання тим часом прогресує. Коли доросла людина помічає, що вона стала вживати більше рідини, у неї з'явився надмірний апетит, почастішало сечовипускання, вона звертається, як правило, за порадою до лікаря. Це ж саме слід зробити і тоді, коли ці ознаки з'являються у дітей.

Якщо дитина стала раптом (підкреслюю—раптом!) багато їсти, то мати звичайно радіє, бо їй здається, що дитина повинна обов'язково багато їсти. Насправді ж, у кожної людини виробляється певний стереотип потреб в обсязі й складі їжі, який і є її індивідуальною нормою. Звичайно, з ростом дитини її потреба в їжі зростає, і посилений апетит може свідчити про пришвидшений ріст, але може бути і початковим проявом цукрового діабету. Тому батькам так важливо бути уважними до всіх цих моментів, щоб вчасно звернутися до лікаря, не пропустити початку розвитку цукрового діабету.

Усі основні симптоми цукрового діабету зумовлені підвищеним вмістом глюкози в крові (гіперглікемією): замість нормальних показників (4,44—6,66 ммоль/л) рівень його підвищується (до 16,7—33,3 ммоль/л і навіть більше). Якщо рівень глікемії перевищує 9,99 ммоль/л, зворотного всмоктування цукру в канальцях нирок не відбувається і з'являється цукор в сечі (глікозурія). При вираженому цукровому діабеті втрати цукру з сечею можуть становити 200—400 г на добу.

Як бачимо, поліурія зневоднює організм і призводить до певної втрати маси, а глікозурія викликає зниження вмісту цукру, тобто веде за собою виснаження, незважаючи на підвищений апетит. Травний апарат хворого на цукровий діабет працює даремно: організм втрачає енергію на переробку вуглеводів, а вони, перетворившись у цукор, виводяться з організму. У крові хворого багато цукру, але користуватися ним організм не може.

У дитячому віці маса тіла постійно збільшується (а в деякі періоди розвитку досить відчутно). Тому відхилення, особливо помітне відставання у збільшенні маси тіла, не повинно пройти повз увагу батьків і лікаря.