Запобігання цукровому діабету у дитини

Щоб попередити цукровий діабет, треба намагатися усунути чинники, що його провокують. Уже згадувалося, що надмірне вживання солодощів часто стимулює цукровий діабет. Але це не означає, що дитині зовсім не треба давати солодкого.

Нормальна потреба 5—6 г цукру і солодощів на 1 кг маси тіла на добу. Якщо 5-річна дитина важить 20 кг, їй необхідно на день до 100 г солодощів (цукру, печива, цукерок, меду та ін.). При такій дозі можна вважати усуненим один із чинників, який, якщо і не викликає, то значною мірою стимулює розвиток цукрового діабету.

Боротьба з ожирінням — це, по суті, одна з форм запобігання цукровій хворобі. Дитина повинна якомога більше займатися фізичною працею в побуті, рухатися, а не сидіти годинами перед телевізором, бувати на концертах, спектаклях та ін. А нерідко руховий режим обмежується дорогою до школи і назад та ранковою фіззарядкою.

Особливої уваги питання харчування дітей вимагає на етапі їх посиленого росту, статевого дозрівання. Багато батьків справедливо вважають, що в цей час дітей треба краще харчувати. У період статевого дозрівання, коли в організмі усі статеві процеси дуже напружені, надлишковий вміст жирів чи вуглеводів у їжі підлітків (що деякі батьки вважають життєво необхідним) може призвести до вже згаданих порушень, що за певних умов може стимулювати цукровий діабет.

Тому харчування повинно бути багатим на білкові продукти, вуглеводи, що повільно засвоюються (не цукор, а хліб, не цукерки, а картопля чи яблука). Так само треба складати дієту дітей, які з різних причин приречені на тривале лежання (з переломом стегнових кісток чи кісток таза, туберкульозом хребта, паралічами ніг), які перехворіли на поліомієліт та ін. Вони, безумовно, вимагають якіснішого харчування, але нерідко якість їжі підміняється її кількістю. Надлишок вуглеводів і жирів в умовах вимушеної нерухомості дитини призводить до ожиріння.

Нині дуже багато говорять про користь овочів і фруктів у харчовому раціоні. Вони необхідні в будь-якому віці для здорових і хворих. Овочі й фрукти є важливим компонентом у лікуванні цукрового діабету і запобіганні йому.

У різних овочах і фруктах міститься неоднакова кількість вуглеводів, що визначає їх обсяг у харчовому раціоні хворого на цукровий діабет. За вмістом вуглеводів овочі й фрукти розподіляються на 3 групи.

Перша група — овочі й фрукти, в 100 г яких міститься менше 5 г вуглеводів: огірки, помідори, капуста, кабачки, баклажани, редиска, редька, кріп, петрушка, гриби, кавуни, кислі сорти яблук і слив, аґрус, журавлина. їх можна вживати вільно, навіть при цукровому діабеті. Практично їх навіть не беруть до уваги при підрахунку кількості вуглеводів у добовому раціоні.

Друга група—(в 100 г овочів і фруктів міститься 5—10 г вуглеводів): морква, цибуля, буряк, цитрусові (апельсини, лимони, грейпфрути), полуниці, малина, смородина. Згадані продукти можна вживати при цукровому діабеті без урахування в добовому раціоні вуглеводів при їх сумарній кількості не більше 200 г.

До третьої групи (в 100 г овочів і фруктів міститься більше 10 г вуглеводів) належать: картопля, зелений горошок, боби, сушені гриби, виноград, груші, айва, солодкі сорти яблук, персики, абрикоси, сухофрукти. Усі перелічені продукти не можна давати хворому на цукровий діабет, бо вони швидко підвищують рівень цукру в крові. Якщо ж хвора чи схильна до цукрового діабету дитина їх вживає, слід чітко враховувати їх кількість, зменшуючи відповідно обсяг вуглеводів, щоб не перевищувати добової норми їх.

Особливо слід звернути увагу на картоплю, дуже поширену в раціоні багатьох сімей. Молодої (весняної) картоплі можна вживати значно більше, бо у ній удвічі менше вуглеводів (11 % порівняно з 22 7о У старій картоплі). Стосовно спадкової схильності до цукрового діабету потрібно зауважити, що хвороба може розвиватися через покоління (у внуків, а не в дітей). Тому якщо в родині є хворі на цукровий діабет, необхідно всім членам її, в тому числі й дітям, регулярно (приблизно 1 раз на місяць) досліджувати сечу на наявність у ній цукру. При цьому слід пам'ятати, що вміст цукру в різних порціях сечі буває різним, а в нічній порції його може не бути зовсім. Через це збирають усю добову сечу, перемішують її і відливають 200— 300 г для аналізу.

Під контролем мусять бути діти, що народилися з масою 4500 г і більше. Матері цих дітей значно частіше схильні до цукрового діабету, ніж інші жінки. Можливо, це якоюсь мірою позначається і на дітях.
Які ж перспективи вдосконалення методів лікування цукрової хвороби у дітей? Перше — це створення інсуліну, що діє протягом 3—4 і більше діб. Таке вирішення проблеми не уявляється неможливим, це питання техніки і часу.

Другий варіант цікавіший, але складніший. В експериментальних умовах випробовується система: запас інсуліну, датчик часу та голка, що проколює шкіру хворого у потрібний час. Уся ця система носитиметься на руці як годинник. Ще остаточно не вирішено багато технічних питань такого методу лікування, невідомо, чи можна буде ним користуватися в дитячому віці.

Учені опрацьовують нові методи лікування цукрового діабету, які згодом будуть реалізовані на практиці. Та важливіше не допустити розвитку захворювання, ніж довго і не завжди успішно лікувати дитину.

Є багато підстав вважати, що цілеспрямовані спільні дії батьків і медпрацівників приведуть до дальших успіхів в оздоровленні молодого покоління радянських громадян, у боротьбі з багатьма захворюваннями, зокрема з цукровим діабетом.