Захворювання характеризується збільшенням щитовидної залози, спричиненим йодною недостатністю. Добова потреба здорової людини в йоді дорівнює 200— 220 мкг, мінімальна— 120—150 мкг. У деяких місцевостях людина одержує за добу всього 20—80 мкг йоду, його не вистачає для утворення достатньої кількості гормонів щитовидної залози. У зв'язку з цим тканина залози розростається, таким чином організм пристосовується, щоб повністю використати йод для синтезу гормонів. Ендемічний (властивий певній місцевості) зоб поширений майже у всіх країнах світу. На нього хворіють біля 200 мільйонів чоловік. На території СНГ це Західна Україна, Білорусія, Урал, Кавказ, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Алтай і Далекий Схід.

Тиреотоксикоз - одне з найпоширеніших і найтяжчих ендокринних захворювань, в основі якого лежить підвищення функціональної активності щитовидної залози і нагромадження в крові великих кількостей гормонів цієї залози — тироксину і трийодтироніну. Циркулюючи в крові, останні порушують діяльність різних органів і систем, викликають розлад обмінних процесів і гормональні зрушення. Неправильно лікований або зовсім нелікований тиреотоксикоз нерідко ускладнюється, і хворі надовго втрачають працездатність або навіть стають інвалідами.

Хвороба зумовлюється зниженою функцією щитовидної залози. Розрізнюють первинний гіпотиреоз, який розвивається у зв'язку з ураженням самої щитовидної залози, і вторинний, що настає внаслідок захворювання центральної нервової системи. Первинний гіпотиреоз може виникати після хірургічного видалення щитовидної залози, після лікування її радіоактивним йодом; недугу стимулюють також гострі та хронічні запалення залози.