ЗАХВОРЮВАННЯ НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ

Надниркові залози містяться у жировій тканині над верхнім полюсом обох нирок. Звідси і їх назва. Надниркові залози беруть участь у підтримуванні сталості внутрішнього середовища організму, регуляції вуглеводного, білкового і мінерального обмінів, діяльності нирок і серцево-судинної системи, процесів росту і стійкості організму в стані напруження.

Роль цих залоз в організмі зумовлюється дією гормонів, які вони виробляють. З кори надниркових залоз виділено понад 40 різних речовин, так званих кортикостероїдів. Однак справжніми гормонами, здатними підтримувати життя тварин, позбавлених надниркових залоз, є гідрокортизон, кортикостерон і альдостерон. За своїм хімічним складом всі вони належать до групи стероїдних сполук.

Виділені з кори надниркових залоз кортикостероїди за їхньою дією на організм розподіляють на 3 групи. Перша — глюкокортикоїди — речовини, які діють переважно на обмін вуглеводів, білків і жирів, підсилюють розпад глікогену в печінці і утворення вуглеводів з білків і жирів, що веде до підвищення вмісту цукру в крові, стимулюють розпад білків і втрату організмом азоту, збільшують кров'яний тиск та ін. До них відносять гідрокортизон, кортизон і кортикостерон.

Друга група — мінералокортикоїди (альдостерон і Дезоксикортикостерон) — діють насамперед на водно-мінеральний обмін, затримують натрій і воду в організмі.

Третя група — андрогени (андростендіол і дегідро-епіандростерон); біологічна активність їх така сама, як і чоловічих статевих гормонів. Вони посилюють утворення білка, сприяють розвитку м'язів, вторинних статевих ознак, оволосінню.

Мозковий шар надниркових залоз виділяє 2 гормони - адреналін і норадреналін, які діють переважно на серцево-судинну систему.
При ураженні кори надниркових залоз і розладі її функції розвивається хвороба Аддісона, названа іменем автора, що вперше описав її. У людини з'являється млявість, загальна м'язова слабість, швидка стомлюваність, зникає апетит, шкіра набуває відтінку загару не лише у відкритих місцях, а й особливо у складках шкіри і місцях тісного прилягання одягу; темні плями пігментних відкладень з'являються на слизовій оболонці ясен, щік, язика. Якщо не вжити лікувальних заходів, кров'яний тиск, температура тіла падають, починається блювання і пронос, різко знижується обмін речовин і людина вмирає. У померлих від цієї недуги знаходили повністю зруйновані надниркові залози, здебільшого туберкульозним процесом, або атрофію залоз.

Діагноз аддісонової хвороби підтверджується, а в клінічно невиразних, стертих формах захворювання встановлюється за допомогою лабораторних досліджень вмісту в крові і виділення з сечею гормонів кори надниркових залоз і продуктів їх обміну.
Для лікування при легких формах хвороби застосовують дієту з великою кількістю кухонної солі (5—10 г на добу понад норму) і аскорбінової кислоти при обмеженні солей калію. У тяжчих випадках доводиться вдаватися до замінної терапії, тобто вводити хворим гормони кори надниркових залоз, яких бракує в організмі.

Завдяки великим досягненням у галузі біохімії та хімії стероїдних гормонів одержано природні гормони і їх високоефективні похідні. Деякі синтетичні препарати набагато активніші, ніж природні гормони. Так, наприклад, преднізолон і преднізон у 4—5 разів, тріам-цинолон — у б, дексаметазон — у 25 разів активніший, ніж наявні в організмі гідрокортизон і кортизон. Доведено, що цим препаратам властива виражена протиалергічна і протизапальна дія. У зв'язку з цим їх широко використовують при лікуванні ревматизму, інфекційного артриту, бронхіальної астми, екземи, захворювань крові та ін.

Нині при лікуванні недостатності кори надниркових залоз у переважній більшості випадків вдається не лише продовжити людям життя, а й відновити їхню працездатність.

Вироблення гормонів у надниркових залозах регулює в основному центральна нервова система, зокрема гіпоталамічна ділянка, через іншу ендокринну залозу — гіпофіз. При захворюваннях гіпоталамо-гіпофізарної системи продукування гормонів у корі надниркових залоз може зменшуватись або збільшуватись.

Гормон гіпофіза, що стимулює утворення гормонів кори надниркових залоз, називається кортикотропіном. Недостатнє вироблення його призводить до атрофії і зниження функції кори надниркових залоз — гіпокортицизму. При цьому розвивається клінічна картина, яка нагадує аддісонову хворобу. При цій недузі, яка називається центральним гіпокортицизмом, характерна для аддісонової хвороби пігментація шкіри і слизових оболонок менш виражена або її й немає. Крім того, при центральному гіпокортицизмі уражаються звичайно не лише надниркові а й інші ендокринні залози, діяльність яких також стимулює гіпоталамо-гіпофізарна система (щитовидна і статеві залози).

Захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, які настають при збільшенні виділення кортикотропіну, ведуть до підвищеного утворення гормонів кори надниркових залоз і розвитку тяжкої хвороби Іценка-Кушинга, названої іменами авторів, які вперше описали її. В організмі утворюється надлишок гормонів кори надниркових залоз, переважно глюкокортикоїдів, внаслідок чого у людини порушуються всі види обміну речовин, на обличчі і тулубі відкладається багато зайвого жиру, лице стає круглим, як місяць, живіт — великим; кров'яний тиск підвищується, рівень цукру в крові збільшується — розвивається стероїдний діабет, кістки стають пористими, крихкими і часто ламаються.

Аналогічна клінічна картина буває при пухлині надниркової залози, так званій кортикостеромі, коли організм так само наводнюється глюкокортикоїдами.

Порівняно рідше трапляються інші пухлини надниркових залоз. При альдостеромі (хворобі Конна) виробляється велика кількість мінералокортикоїдів, порушується мінеральний обмін, в організмі виникає дефіцит калію, підвищується кров'яний тиск, настає м'язова слабість, потім паралічі, корчі, уражаються нирки та ін.

У разі андростероми — пухлини, при якій в організмі створюється надлишок андрогенів, посилюється ріст волосся за чоловічим типом, грубіє голос; особливо це помітно в жінок, вони стають чоловікоподібними, у них ростуть вуса і борода; у дітей спостерігається передчасне статеве дозрівання.

Нарешті, при пухлині мозкового шару надниркових залоз, яку називають феохромоцитомою, збільшується вироблення адреналіну і норадреналіну, внаслідок чого різко зростає кров'яний тиск, настає серцебиття, порушується вуглеводний обмін, підвищується вміст цукру в крові і т. д.

Діагноз усіх захворювань надниркових залоз базується на клінічних даних, результатах лабораторних досліджень гормонів у крові та сечі, а також на підставі рентгенологічних досліджень надниркових залоз. На фоні введеного в заочеревинний простір кисню добре видно контури надниркових залоз, їх розміри і форма, зменшені чи збільшені, рівномірне або однобічне випинання пухлин тощо.

Усі пухлини надниркових залоз лікують хірургічно. При ранній діагностиці і вчасному хірургічному видаленні пухлини настає повне вилікування. Розлади діяльності надниркових залоз призводять до тяжких порушень функцій інших органів і систем, насамперед серця, судин і нирок, усіх видів обміну речовин в організмі, тому пізнє видалення пухлин вже не може усунути ускладнень, які виникли.

Залишається гіпертонія, ураження нирок і порушення обміну речовин, які потребують терапевтичного лікування.
Отже, від стану функції надниркових залоз, які виробляють гормони з таким широким спектром дії, залежить здатність організму пристосовуватися до різноманітних складних умов існування. Від діяльності цих залоз залежить перебіг і кінець багатьох захворювань, стійкість до інфекцій, до дії несприятливих факторів зовнішнього середовища — охолодження, перегрівання, опіків, а також реакція організму в умовах напруження, наприклад при операціях, травмах, сильних емоціях та ін.