Хронічний панкреатит. Прояви і симптоми хронічного панкреатиту.

Хронічний панкреатит — складне багатопричинне захворювання, в основі якого лежать запальні та дегенеративні зміни, що призводять до фіброзу (розростання сполучної тканини) підшлункової залози. Воно характеризується больовим, диспепсичним і ендокринно-обмінним синдромами. Найхарактернішою ознакою хронічного панкреатиту є стійкість морфологічних змін у тканині залози після ліквідації етіологічного фактора.

За клініко-морфологічним принципом виділяють латентний, рецидивуючий, псевдотуморозний, калькульозний, псевдокистозний, хронічний панкреатит. Дуже часхо трапляється холецистопанкреатит.
Однією з найпоширеніших причин хронічного панкреатиту є інші захворювання травної системи, особливо жовчних шляхів. Патологічний процес у підшлунковій залозі найчастіше розвивається при наявності у хворого жовчнокам'яної хвороби.

Хронічний панкреатит виникає переважно після неодноразових приступів печінкової коліки. Гостру фазу процесу в таких випадках розпізнають рідко, бо ставлять, як правило, діагноз загострення жовчнокам'яної хвороби, холециститу, харчового отруєння, гострого гастриту та інших захворювань черевної порожнини.

Можливість розвитку патологічного процесу в підшлунковій залові збільшуєтеся при підвищенні тиску в протоках (зокрема в загальному) і постійному закиданні жовчі і кишкового секрету в підшлункову протоку, що зумовлено захворюваннями жовчних шляхів, органічним стенозом (звуженням) великого сосочка дванадцятипалої кишки, наявністю в ньому каменів, інфікованою жовчю, а також дискінезією жовчних шляхів і міхура.

Порушення відтоку жовчі з одночасним посиленням секреції підшлункової залози в період травлення призводять до підвищення гідростатичного тиску в панкреатичних протоках. А це веде до розриву стінок проток, виходу з клітин проферментів (цитокіназ), що активують трипсиноген, проеластазу. Трипсин і еластаза пошкоджують судини залози, що викликає ряд виражених змін у ній (набряк, крововилив, некроз).