Запалення суглобів хребта. Хвороба Бехтерева.

Запалення суглобів хребта, або хвороба Бехтерева, вражає в основному чоловіків. Вона звичайно дає про себе знати вже в пізньому підлітковому віці. Першими ознаками її буває нерізкий біль в крижовому відділі хребта, а також іноді в паху і в області зовнішньої сторони стегон. Дискомфортні відчуття бувають найбільш чіткими вранці і вночі. Сон хворого неспокійний. Зранку в спині відчувається «скутість», підвестися з ліжка важко. Поступово, іноді через кілька років, з'являються болі і «скутість» в області шийного, грудного і поперекового відділів хребта, при цьому з ранку також відчувається дискомфорт. Нахили в сторони, вперед і назад утруднені і болючі. Глибоке дихання, кашель і чихання також викликають біль.

Для хвороба Бехтерева характерний прогресуюче обмеження рухливості хребта, його вкорочення, а також періоди з невираженними хворобливими проявами. У гіршому випадку хвороба може призвести до повного знерухомлення хребта, його шийний і грудний відділи приймають різко виражену «позу прохача».

В даний час за допомогою медикаментів та лікувальної фізкультури вдається запобігти нерухомість хребта.

Причина хвороби Бехтерева пов'язана з хронічним запаленням крижово-клубового зчленування і поздовжних св'язок хребта. Тривалий запальний процес поступово призводить до висихання зв'язувань, їх еластичність втрачається, що в свою чергу зумовлює обмеження або повну неможливість рухів хребта. Запалення вражає міжхребцеві і межреберні суглоби, а також поперечні відростки грудних хребців. Це також веде до зменшення рухливості грудної клітки і появи болю при глибокому подиху.

Больові відчуття в грудній клітині виникають не тільки у зв'язку з різними рухами, але й з інших причин, і в такому разі їх буває важко відрізнити від болю при хворобах серця або легень.

Важливо пам'ятати, що біль у грудях не обов'язково означає хвороби цих органів, а буває пов'язаний і з ураженнями грудного відділу хребта та грудної клітини.

Причина запальних процесів в хребті точно не відома. Встановлено однак, що дуже велику роль грають спадкові чинники. Для прояви хвороби в якості пускового механізму необхідний, наприклад, запальний процес у сечовивідних шляхах, кишечнику або інших органах черевної порожнини.

В даний час спеціальний аналіз крові виявляє наявність спадкового чинника, спричиняючого ризик захворювання. Для достовірного діагнозу необхідно виявлення характерних ознак: болю в спині, ранкова «скутість», больові відчуття в спині і крижово-клубовому зчленуванні при натисканні. Рентгенівські знімки на початку хвороби жодних відхилень не виявляють, однак через кілька років у хребті і крижово-клубовому зчленуванні з'являються, як правило, характерні зміни. За допомогою сканування, при якому в кров вводиться невелика колькість радіоактивної речовини, потім накопичується у запаленних суглобах, можна виявити запальні процеси в хребті на дуже ранній стадії. Аналіз крові, як правило, буває нормальним або виявляє кілька підвищену швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).

Лікування направлено в основному на боротьбу з запальними процесами. Найбільш придатними засобами для цього є медикаменти у формі таблеток або свічок. Маючи протизапальні властивості, вони можуть в якійсь мірі полегшити перебіг хвороби, але не в змозі докорінно вплинути на неї, тому приймати лікарські препарати слід тільки в періоди загострення. Їхнє тривале вживання може спричинити запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і інші ускладнення, тому воно повинно бути обмежене у часі. Разом з тим у випадку запальних процесів у сечовивідних шляхах варто провести курс відповідного лікування.

Основним засобом боротьби з хворобою залишається все ж лікувальна гімнастика і вироблення правильної постави. Зокрема, не рекомендується довго сидіти ссутулившись. Протягом дня необхідно регулярно випрямляти спину.

Для попередження викривлення хребта або деформації стегнової кістки і колінних суглобів, можливих наслідків хвороби Бехтерева, доцільно лежати на животі з витягнутими ногами по 10-15 хвилин кілька разів протягом дня.

З допомогою лікувальної гімнастики можна зберегти рухливість у шийному, грудному і поперековому відділах хребта, а також сполучення грудної клітини. При самостійних заняттях у випадку виникнення труднощів слід записатися в групу лікувальної фізкультури для хворих з запальними захворюваннями суглобів хребта, де заняття ведуться під керівництвом кваліфікованих фахівців.

Для стимулювання рухових функцій вправи часто проводяться з музичним супроводом. Велике психологічне значення при цьому має можливість зустрічей осіб з схожими захворюваннями.

За умови правильного медикаментозного лікування, регулярності проведення самостійних занять і вироблення правильної постави залишається мінімальний ризик настання повної нерухомості хребта або деформації інших частин скелета. У той же час при загостренні запальних процесів виникає необхідність термінового проведення відповідного лікування.