Хронічний панкреатит — складне багатопричинне захворювання, в основі якого лежать запальні та дегенеративні зміни, що призводять до фіброзу (розростання сполучної тканини) підшлункової залози. Воно характеризується больовим, диспепсичним і ендокринно-обмінним синдромами. Найхарактернішою ознакою хронічного панкреатиту є стійкість морфологічних змін у тканині залози після ліквідації етіологічного фактора. За клініко-морфологічним принципом виділяють латентний, рецидивуючий, псевдотуморозний, калькульозний, псевдокистозний, хронічний панкреатит.

У клінічній картині хронічного панкреатиту мають місце одночасно симптоми жовчнокам'яної хвороби і хронічного панкреатиту. Так, під час чергового приступу різкого болю у правому підребер'ї у таких хворих з'являється, оперізуючий біль в надчеревній ділянці або в лівому підребер'ї, Нудота, 8дуття живота, блювання. Останнє може повторюватися неодноразово і не поліпшує стану хворого. Біль при цій формі хронічного панкреатиту досить сильний, свердлячий, віддає у спину, ділянку серця, ліве плече. Він посилюється Після приймання жирної ЇЖІ, холодних чи гарячих страв.

Дієта хворої дитини вимагає виконання певних правил. Дитина не повинна голодувати, вона мусить одержувати достатньо їжі (за обсягом і енергетичною цінністю). Для попередження відчуття голоду їжу дають не 3, а 4—5 разів на день. Для правильного харчування дітей та підлітків необхідно дотримування такого співвідношення білків, жирів і вуглеводів: 1:0,8:3. Але при цьому враховують також вікову кількісну потребу в білках, жирах і вуглеводах, загальну енергетичну цінність їжі.

Лікування захворювання ні цукровий діабет значною мірою залежить від того, наскільки правильно його призначено і як ретельно виконуються поради лікаря. Чим раніше розпізнано захворювання, тим ефективніше його лікування. Дітей, хворих на цукровий діабет, починають лікувати, як правило, в стаціонарі з огляду на тяжкість захворювання 1 необхідність застосовувати інсулін.