Визначаючи коло факторів, що викликають порушення обміну речовин, я коротко зупинюся на основних ендокринних органах і виробляємих ними гормонів.
У здоровому організмі кожен гормон синтезується у відносно постійній кількості, хоча, безумовно, є деякі коливання їх концентрації в крові в залежності від віку, часу доби, сну або статі, активної діяльності або стану спокою.
Все це фізіологічні коливання рівня гормонально-активних речовин.
Досить тривалі і значні відхилення у змісті будь-якого гормону призводять до специфічного відхилення в обміні речовин, що рано чи пізно позначається і на самопочутті і на зовнішньому вигляді людини.

Особливості харчування людини можуть позначатися і на розвитку специфічних обмінних порушень у великих контингентів людей, які проживають у певних географічних. районах.
Залежність виникнення цих порушень від району проживання пояснюється певним змістом, а найчастіше - браком певного елемента в грунті, воді, харчових продуктах.
До захворювань цієї групи відноситься Ендемічний зоб, який лікарі розглядають як ендокринне захворювання.
Основною функцією щитовидної залози як ендокринного органа є синтез тиреоїдних гормонів.

Цукровий діабет стоїть на першому місці за частотою серед ендокринних причин порушення обміну речовин.
Уже в 1965 році за неповними даними на земній кулі налічувалося понад 30 млн. хворих.
А на початок 1984 року, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, число цих хворих вже сягало 90 млн.
Настільки різкий цифровий підйом пов'язаний як з абсолютним збільшенням частоти захворювання на цукровий діабет, так і з підвищенням виявлення цукрового діабету внаслідок удосконалення діагностики цукрового діабету в різних країнах.

Серед дитячого населення хворих на цукровий діабет значно менше. Однак у них цукровий діабет в переважній більшості випадків протікає важко, а в лікуванні є свої складності.
Складність полягає вже хоча б у тому, що повністю виключити цукор і солодощі з режиму харчування, особливо у дітей молодшого віку, не так вже й просто.
Правда, в цьому відношенні задача стала частково вирішуватися з появою значної кількості продуктів, вироблених на основі цукрозамінників, - сорбіт, ксиліт, фруктоза.

Питання про необхідність хірургічного втручання при захворюваннях хребта встає дуже рідко.
У Швеції з багатьох тисяч осіб із серйозними хворобами хребта операції подверглось не більше 1%.
У 1970-1990 рр.. міжхребцеві грижі оперували набагато частіше, ніж в даний час.
Зараз лікарі стверджують, що в більшості випадків лікування повним спокоєм дає такі ж результати, що й операція.
Природний процес одужання в цьому випадку (так само як і в багатьох інших) представляється найкращим.
При деяких захворюваннях хребта все ж рекомендується хірургічний метод лікування.

Ушиб крижово-клубової зв'язки. При падінні та забоях хрестцем можливо пошкодження крижово-клубової зв'язки.
У цьому випадку лікувальна фізкультура не рекомендується, навпаки, пропонується повний спокій для хребта.
Однак виконувати це призначення досить важко, оскільки ця частина хребта піддається навантаженням при ходьбі, а також в положенні стоячи і сидячи.
Тому при такому діагнозі слід носити невеликий корсет, що фіксує крижово-клубове зчленування і забезпечує їм стан спокою.